Як допомогти дитині із затримкою психічного розвитку

За даними вітчизняних та зарубіжних науковців, що займаються питаннями психології, затримка психічного розвитку зустрічається у дитячому віці у 12-20% дітей. Зазвичай це порушення діагностується спеціалістами у старшому дошкільному віці або лише при вступі до школи. І, якщо до підліткового віку така дитина не отримала належної допомоги і психічний розвиток не приведено до вікової норми, його затримка призводить до особистісної незрілості, підвищеної афективності, а, нерідко, й до девіантної поведінки

Затримка психічного розвитку (ЗПР) - це уповільнення темпів розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидко­му пересиченні інтелектуальною діяльністю.

Причин затримки психічного розвитку багато, серед них, зокрема:

- спадковість;

- несприятливі умови виховання;

- тривалі хвороби у ранньому дитинстві, які виснажують ма­люка;

- порушення функціонування головного мозку, пов'язані з його ураженнями під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.

Щоб вчасно виявити затримку психічного розвитку у дитини, слід знати як вона проявляється у дітей різного віку.

Для дитини дошкільного віку із ЗПР характерними є:

• недорозвиток ігрової діяльності - дитина не приймає за­пропоновану їй ігрову роль, не дотримується правил гри, віддає пе­ревагу рухливим іграм. У процесі сюжетно-рольової гри така дитина діє з ігровим матеріалом стереотипно, стикається з труднощами при виконанні окремих ролей;
• недостатня пізнавальна активність, швидка втомлюваність, виснажуваність, які серйозно гальмують ефективність розвитку і на­вчання дитини. Швидка втомлюваність призводить до зниження працездатності, що негативно впливає на засвоєння знань;
• нездатність до узагальнення й цілісності сприймання, які знижують результативність продуктивних видів діяльності, зокрема малювання та конструювання;
• недорозвиток емоційно-вольової сфери, що призводить до негативних проявів у поведінці. Дитина не розуміє, як слід поводити­ся з дорослими, може бути нав'язливою. Такій дитині складно дотри­муватися правил поведінки у групі, підтримувати стосунки зі своїми однолітками тощо.

Поради батькам, які виховують дитину із затримкою психічного розвитку

• Слід постійно спрямовувати свої зусилля на розширення у дитини знань та уяв­лень про навколишній світ, учити спостерігати, порівнювати різні предмети, знаходити між ними спільне та відмінне. Для цього необхідно ознайомлювати ді­тей з конкретними речами, явищами, формувати уявлення про взаємини між людьми. Варто залучати дитину до праці, щоб вона на власному чуттєвому досві­ді засвоювала знання про предмети домашнього вжитку, інструменти тощо. Ді­яльність з використанням певних предметів полегшує засвоєння їхньої назви, розширює уявлення про їхні особливості, призначення тощо. Так дитина засвоює елементарні поняття.
• Дитину потрібно вчити розповідати за сюжетними картинками. Для цього мож­на використовувати ілюстрації з художніх книжок, дитячих журналів. Під час розглядання малюнка дорослому слід керувати сприйманням дитини, приверта­ти увагу до деталей, які важко помітити, пояснювати їхнє значення, активізувати мовлення дитини.
• Слід учити дитину розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, роз­міщення їх у просторі. Засвоєння сенсорних еталонів та розуміння просторових відношень має велике значення як для інтелектуального, так і для мовленнєвого розвитку дитини. Мовлення збагачується прийменниками, прислівниками і набу­ває складнішої граматичної структури.
• Для розвитку розумових дій дитину слід учити порівнювати предмети, підводити її до розуміння, що порівнювати - це значить визначати схоже і відмінне. При порівнянні предметів слід допомагати дитині, ставлячи запитання. Скажімо, по­рівнюючи огірок і яблуко, можна запитати дитину: «Що це?», «Як вони назива­ються?», «Як вони відрізняються за кольором, формою, величиною?», «Де вони ростуть?» тощо. Дитину слід учити групувати різні предмети за спільними озна­ками та називати групу узагальнюючим словом - овочі, фрукти тощо. Для цьо­го слід використовувати серії карток із зображенням різних тварин, птахів, дерев, квітів, овочів, фруктів, ягід, одягу, меблів, посуду тощо.
• Дуже важливо навчити дитину цілеспрямовано планувати свою діяльність. Для цього слід учити дитину виконувати роботу поетапно і позначати кожен етап від­повідним знаком, наприклад, певною геометричною фігурою. Коли дитина засво­їть уміння успішно виконувати роботу, користуючись знаками, вона зможе пере­йти до самостійного планування своєї діяльності.
• Дбаючи про розвиток дитини, слід учити її гратися, зокрема сприяти розширен­ню тематики та сюжету ігор. Обов'язково слід учити дитину виконувати певні ролі, дотримуватися правил гри. Для цього необхідно частіше гратися з дитиною, беручи на себе ініціативу, як у виборі теми, так і у розгортанні сюжету та вста­новленні правил гри. Наприклад, щоб дитина почала гратися у магазин, слід сфор­мувати у неї уявлення про те, що там відбувається. Тому спочатку потрібно разом з дитиною побувати у магазині, звернути її увагу на те, що роблять продавці, ка­сири, як до них звертаються відвідувачі магазину, що вони купують. Повернув­шись додому зі свіжими враженнями, можна починати гру.